Н. Кулалаева

КУЛЬТУРА БЕЗПЕКИ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЯК ПЕДАГОГІЧНА ДЕФІНІЦІЯ

На сучасному етапі науково-технічного прогресу діяльність людини, що спрямована на підвищення комфортності її існування, стає одночасно потенційним джерелом виникнення численних шкідливих і небезпечних факторів середовища перебування, що постійно нею трансформується. Крім цього, розвиток цивілізації несе величезну кількість небезпек, серед яких боротьба за міжнародний вплив і ринки збуту, збільшення масштабів виробництва зброї і супутній цьому тероризм, загострення глобальних екологічних проблем, посилення соціальної напруженості, значні потоки інформації, з якими суспільство не в змозі швидко впоратися, і т.д., що істотно загострює проблему збереження людини як біологічного виду, а також біосфери в цілому.

Наслідки загальної  інформатизації суспільства

• Розвиток інформаційних технологій сприяв появі нових типів стосунків між людьми, концепції організації соціуму, 
• зокрема - інформаційного суспільства, що є головним чинником суспільного розвитку виробництва і використання науково-технічної та іншої інформації.

Людський чинник як джерело небезпек

• Стійко підвищують імовірність наразитись на небезпеку постійні функціональні зміни в нервовій системі або інших системах чи органах, які мають хворобливий характер або близький до цього стан.
• Вади органів чуття.
• Порушення зв'язку між сенсорними та руховими центрами вищих відділів нервової системи.
• Дефекти, що виникають в узгодженості координації рухів.
• Неврівноваженість емоційних процесів.
• Пагубна пристрасть до алкоголю, наркотиків.
• Незадоволеність роботою, відсутність інтересу до неї.
• Недосвідченість,  необережність, втома, емоційні впливи.

Раціональний і продуманий розвиток техносфери, що забезпечує прийнятні для людини й природних екосистем умови існування, передбачає здійснення комплексу різнопланових і взаємозалежних заходів, до яких можна віднести розумне обмеження потреб людини, створення нових технічних об’єктів і технологій, орієнтованих на маловідходність та ресурсозбереження, мінімізацію впливу техніки та технологій на людину і природне середовище.

Усвідомлення необхідності забезпечення особистої, національної й глобальної безпеки, знайшовши своє відбиття в Концепції стійкого розвитку, прийнятої на конференції ООН у Ріо-де-Жанейро (1992 р.) надалі не може обмежуватися лише реалізацією заходів у нормативно-правовому, організаційно-технічному та освітнім полі. Забезпечення безпеки людини та навколишнього середовища повинне стати пріоритетною метою й внутрішньою потребою кожної особистості, суспільства, цивілізації. Все більш очевидною стає необхідність розвитку нового світогляду, системи ідеалів і цінностей, формування якостей особистості безпечного типу, створення суспільства держави й світового співтовариства безпечного типу. Досягти цієї мети можна лише шляхом формування у спільноти культури безпеки життєдіяльності. Остання як відповідний стан розвитку особи та суспільства потребує формування протягом усього життя людини, в якому певний період займає процес професійної підготовки в умовах навчального закладу. На цьому етапі професійна освіта вирішує питання формування у молоді культури безпеки професійної діяльності. Яка є інтегральною якістю особистості, що визначає її спрямованість на розвиток потреби в безпеці на основі сукупності ключових і професійних компетенцій, знань, постійного вдосконалення вмінь і навичок безпечної реалізації професійної й суспільної діяльності.

Об’єднання понять “культура” і “безпека” вперше було здійснено Міжнародним агентством з атомної енергії у 1986 р. у процесі аналізу причин і наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Визнано, що відсутність культури безпеки з’явилася однією з її основних причин. Надалі цей термін було уточнено в “Загальних положеннях забезпечення безпеки атомних станцій” (ОПБ-88/97). У цьому документі відзначено, що культура безпеки характеризується кваліфікаційною та психологічною підготовленістю персоналу, а її формування є одним з фундаментальних принципів керування і підлягає нормативному регулюванню в атомній енергетиці. Нині склалося розуміння того, що дана категорія повинна бути застосована не тільки до персоналу потенційно небезпечних об’єктів, але і до кожної людини окремо та суспільства в цілому. У даному зв’язку має сенс розглядати культуру безпечної життєдіяльності людини як одну з характеристик цивілізованості суспільства.

До того ж, Сеульська декларація з безпеки та гігієни праці, яка була прийнята на Саміті 29 червня 2008 року, який відбувся у рамках XVIII Всесвітнього конгресу з безпеки та гігієни праці визнає, що безпека та здоров’я на робочому місці є одним з основних прав людини, як це вказано у статті 23 Загальної декларації прав людини.

Інструментарієм, що реалізує напрям «Культура безпеки професійної діяльності» є педагогіка безпеки, яка забезпечує виховання особистості безпечного типу поводження.

Це новий науковий напрям про виховання і навчання людини безпечній поведінці в реальному довкіллі.

Об’єкт педагогіки безпеки - освітній процес передачі людського досвіду для забезпечення виживання соціуму.

Предмет педагогіки безпеки – система навчально-методичного забезпечення формування знань, умінь та навичок для виживання людства на основі багатолітнього досвіду поколінь.

Завданнями педагогіки безпеки в області освіти є:

- виховання культури безпеки;

- вивчення безпечної діяльності, у тому числі в ситуаціях, небезпечних для життя і здоров’я людини, навикам надання само і взаємодопомоги;

- розвиток здатності передбачати, запобігати небезпекам;

- готовності до дій в ситуаціях, небезпечних для життя і здоров’я людини.

Мета і завдання формування культури безпеки:

– корегування світогляду щодо безпечної життєдіяльності з переоцінкою цінностей;

– формування безпечної поведінки за будь-якої діяльності;

– засвоєння культури безпечної життєдіяльності, як цінності для професійно-особового зростання;

– гармонійна взаємодія освіти і культури безпеки.

Наукові співробітники ІПТО НАПН України виявили необхідність визначення рівня екологічної компетентності й культури безпеки професійної діяльності педагогічних та інженерно-технічних працівників ПТНЗ, а також структурних навчальних підрозділів підприємств. З цією метою було розроблено профільну анкету, що базується на трьох критеріях, кожен з яких визначається за чотирма показниками.

Критерій «Володіння категоріально-понятійним апаратом безпеки життєдіяльності» та його показники:

1) грамотність з питань безпеки життєдіяльності;

2) розуміння умов виникнення небезпек;

3) уміння ідентифікувати небезпеки;

4) обізнаність у ризико-орієнтовному підході.

Критерій «Володіння культурою безпеки професійної діяльності» та його показники:

1) особиста культура з безпеки професійної діяльності;

2) вміння аналізувати причини свідомих порушень правил безпечної діяльності;

3) здатність аналізувати небезпеки категорії «людський чинник»;

4) спроможність моделювати профіль особистість з безпечними професійними якостями.

Критерій «Володіння категоріально-понятійним апаратом безпеки життєдіяльності» та його показники:

1) грамотність з питань безпеки життєдіяльності;

2) розуміння умов виникнення небезпек;

3) уміння ідентифікувати небезпеки;

4) обізнаність у ризико-орієнтовному підході.

Критерій «Володіння культурою безпеки професійної діяльності» та його показники:

1) особиста культура з безпеки професійної діяльності;

2) вміння аналізувати причини свідомих порушень правил безпечної діяльності;

3) здатність аналізувати небезпеки категорії «людський чинник»;

4) спроможність моделювати профіль особистості з безпечними професійними якостями.

Пройти анкетування можна на сайті лабораторії професійного навчання на виробництві http://www.ipto.kiev.ua/files/EKO_BRU_site/site/index.html

http://www.eco-bru-ipto.at.ua